Сторінка:Emile Zola. Tvory. Tom 2. Cherevo Paryzhu (1929).pdf/146

Ця сторінка вичитана

течуть з чотирьох рогів центральної урни й рівно розливаються під крантами зачинених на колодку басейнів з ніжним дзюрчанням живої бігучої води. Це підземне джерело, цей струмочок, що белькотить у присмерку, заспокоював Фльорана. А ще подобалося йому ввечері, як сонце ясне сідало; тоді тонке мережево чавунного каркасу скляних павільйонів виступало на яскраво-червонім небі, летючі порохи останнього проміння вривалися в усі просвіти, в усі щілини дерев'яних жалюзі; це було подібне до засвітленого транспаранту, де виступали стрункі розгалуження пілястрів, делікатні вигини склепіння, геометричні фігури дахів. Він надивитися не міг на цей величезний архітектурний рисунок, виконаний китайським тушем на прозорім веленевім папері, освітленім іззаду. І знов йому ввижалась якась велетенська машина, з її колесами, важелями, маятником, що виступала на темночервонім, розпеченім жарі, який палахкотів під казаном. Щогодини гра світла зміняла профілі ринку, починаючи від ранішньої синяви й густих чорних тіней півдня — аж до пожежі заходу сонця, що згасало в сірім попелі присмерку.

Але душними вечорами, коли здіймався сморід, тремтячими струмками перетинаючи жовте соняшне проміння, мов гарячий випар, Фльоран знову відчував нудоту, його мрії переходили в гарячку, і він уявляв собі велетеньську парню, смердючі казани на різниці, де топився зіпсований жир цілої нації.

Опріч того, Фльоран дуже терпів від грубіянського оточення, де слова й рухи наче мали свій специфічний запах. Проте, він був добрящий і не гнівався. Тільки з тими жінками йому було незручно. Вільно почув він себе з самою лише мадам Франсуа, коли побачив її знову. Вона так щиро зраділа, що він здобув посаду, був щасливий, «обтріпався від злиднів», як казала городниця, і це дуже зворушило Фльорана. А Ліза, Меґюдени й інші турбували його своїм сміхом. Мадам Франсуа він би все розказав. Вона сміялась не насмішкувато; то був сміх жінки, щасливої з радости свого ближнього. І як тяжко вона працювала; їй бувало, ой, як скрутно взимку, в мороз, а в дощі — ще гірше. Її робота була не легка. Фльо-