запалювати маленькі пічечки під крантами, щоб вода розмерзлася й потекла. Перемерзла риба з вигнутим хвостом, тьмяна та шаршава, мов метал, що втратив свій блиск, дзвеніла, як залізо, коли її перекидали з місця на місце. До лютого павільйон був жалюгідний; він наїжився, стояв сумний у своїм льодовім савані. Та ось пішла відлига, мряка, березневі тумани й дощі. Риба почала м'якнути, розмерзатися, сморід зіпсованого риб'ячого м'яса перемішувався з огидним запахом рідкого болота, що долітав із сусідніх вулиць. Та ще не дуже давала себе чути огидна солодкава вогкість, що носилась над землею. Згодом, гарячих червневих днів, сморід піднявся вище, повітря стало невимовно тяжке через огидні випари. Відчиняли верхні вікна, спускали великі сірі парусинові штори, щоб захистити ринок від проміння розпеченого неба; вогненний дощ нагрівав увесь Новий Ринок, як велику піч; найменшого вітерця не було, щоб рознести ці випари зогнилої морської риби. Над лавами, де йшов продаж, просто пара стояла.
Тоді Фльоран почав страждати від цього накопичення їжі, серед якого він жив. Його нудило ще гірше, ніж восени в ковбасні. Щоправда, він терпів там гірший сморід, та той дух не виходив із власних його нутрощів. Його вузький шлунок худої людини протестував, коли доводилось переходити повз розкладену на продаж рибу; її раз-у-раз обмивали свіжою водою, та це не заваджало їй псуватися від спеки.
Всі ці поживні речі навколо мов годували Фльорана своїми запахами, душили його, наче він не годен був їх перетравити. Коли він зачинявся в себе в конторі, сморід переслідував його, просякаючи крізь щілини дверей та вікон. У дощ у комірці бувало поночі, наче довгим присмерком на дні смердючого багна. Часто від несвідомого нервового жаху Фльоран відчував потребу рухатись; тоді він широкими сходами, зробленими всередині павільйону, спускався до льоху. Там, у важкім повітрі, в півтемряві, освітленій тільки кількома газовими ріжками, він знаходив прохолоду чистої води. Він зупинявся коло великої саджавки, де тримається про запас живу рибу, і слухав вічну пісеньку чотирьох водяних цівок, що
