шапочці двох біленьких рибок, що їх Мюш украв у своєї тітки Клер.
Фльоран прожив на Ринку майже вісім місяців у якомусь безперервному півсні. Після семи років страждання й запеклої боротьби він раптом опинився серед непорушного спокою та регулярного життя. Цей перехід був такий різкий, що втікач не розумів добре, чи він живе, чи ні. Фльоран віддавався цій мирній течії, відчуваючи якусь порожнечу в голові, ввесь час дивуючись, як це він щоранку сидить у тім своїм кріслі, в тісній конторі. Ця кімнатка з голими стінами, малесенька, мов корабельна каюта, подобалася йому. Він був там сам, відділений від усього світа під немовчний гуркіт базару, що нагадував йому якесь безбережне море, яке наче, оточувало його з усіх боків, ізолюючи від людей. Та з часом, поволі, в нього прокинулась невиразна тривога, неспокій, що доводив його до одчаю; сумління дорікало Фльоранові, закидало йому якийсь несвідомий гріх; він обурювався проти порожнечі, що все ширилася в його голові та серці. А ще йому набрид поганий запах попсованої морської риби; від того духу його в'ялило. То був повільний розклад, невиразна нудьга, що перетворилася на гостре нервове роздратовання.
Дні минали до жаху одноманітно. Фльорана зустрічали ті самі звуки, ті самі запахи, ранком гудіння авкціонів глушило його, мов далекі дзвони. Часто, коли довіз спізнявся, цей галас затягався до пізнього часу. Тоді він не виходив з павільйону до дванадцятої; його шарпали на всі боки з приводу різного безладдя та суперечок, при чому Фльоран силкувався чинити яко мога справедливіш. Іноді цілими годинами доводилося розбирати будь-яку пустякову справу, що бунтувала цілий Ринок. Інспектор походжав серед метушні та гамору торгівлі, поволі обходив ряди, іноді зупинявся перед перекупками, біля прилавків по лінії вулиці Рамбюто. На тих прилавках лежать великі рожеві купи креветок, стоять кошики червоних печених лянґустів, зв'язаних, з позакручуваними хвостами, а тим часом живі лянґусти, розлатані на мармурі, поволі вмирають. Там він поглядав на покупців у капелюхах та чорних рукавичках, що торгували рибу й нарешті ховали в кешені сурдута печеного
