мовляли вони тільки за дитину. Коли вчитель висловив побоювання, що, може, незручно буде провадити далі навчання в конторі, перекупка запропонувала йому приходити до них вечорами. Далі, вона заговорила про платню. Він зчервонів і сказав, що не прийде, якщо вона буде говорити за гроші. Тоді Люїза в душі дала собі слово віддячити йому, подарувавши найкращу рибину.
Отже, мир був підписаний. Красуня Нормандка взяла навіть Фльорана під свою опіку. Проте, до інспектора вже звиклися; перекупки казали, що він добріший від Верлака, дарма, що має такі погані похмурі очі. Сама тільки стара Меґюден знизувала плечима; баба ненавиділа того «худого довгаля», як вона його призирливо називала.
А коли одного ранку Фльоран, з посмішкою на вустах, зупинився перед саджавкою Клер, молода дівчина аж кинула з рук рибину й повернулася до нього спиною, гнівно спалахнувши вогнем, задихаючись від злости. Це так вразило Фльорана, що він запитав у Люїзи, за що гнівається на нього її сестра.
— Та киньте її, — відповіла Люїза. — Адже вона в нас норовиста. Ніколи не погодиться з іншими… Це просто вона мені на злість.
Нормандка розкошувала. Вона гордовито випростовувалась на своїй лаві, подвоювала кокетство, робила надзвичайно складні зачіски. Зустрівши красуню Лізу, рибаска звисока призирливо глянула на неї і навіть приснула сміхом просто їй у лице. Певність, що вона дошкулить ковбасниці, як перетягне на свій бік її кузена, надавала приємної звучности її дзвінкому сміхові, від якого хвилювалася її повна біла шия. Під цей час їй спало на думку прибрати Мюша в гарний шотляндський костюмчик та оксамитову шапочку. Та саме в цей час у Мюша прокинулася колишня жага до води. Була відлига, лід розтанув. Мюш відвернув крант яко мога і скупав під ним свою шотляндську блюзочку, підставивши під цівку води лікоть так, щоб вода йому текла вздовж руки. Це він називав «гратися в ринву». Мати застала його в компанії з двома іншими хлоп'ятками; вони втрьох пускали плавати в оксамитовій Мюшевій
