хоч їм самим аж надокучило розповідати вигадки про кохання красуні Лізи з кузеном та про волосся, що ніби то знаходили в ковбасні Кеню, нічого з цього не вийшло, і од пльоток аж ні трошки не полегшало Люїзі. Вона почала вигадувати щонебудь надто отруйне, щоб улучити свого ворога в саме серце.
Люїзин хлопчик вільно ріс на рибному ринку. Від трьох років його садовили на якусь ганчірку просто між купами морської риби. Він по-братерському спав поруч із великою скумбрією і прокидався між макрелями та мерланами. Від хлопчини так дхнуло діжкою з оселедців, наче він виліз із живота якої-небудь великої риби. Довгий час улюбленою його грою було будувати з оселедців будинки. Тільки мати відвернеться, зараз же він розпочинає цю гру, або ще грається у війну; виладнавши барбунів на мармуровому столі стрункими лавами, він підштовхував їх, щоб стукалися головами, а губами награвав, мов сурма й барабан; тоді, нарешті, складав рибу назад на купу, кажучи, що вже всі вояки повбивані. Коли малий трохи підріс, він почав крутитись біля своєї тітки Клер, щоб діставати пухирі з коропів та щук, коли вона їх розчиняла. Він клав ті пухирі на землю й роздушував їх ногою, радіючи з голосного тріскання. Як йому було сім років, він уже бігав по всіх критих переходах, ховався під лави, поміж дерев'яних скриньок, пооббиваних оливом. Це був добрий шибеник, пещена дитина всіх рибасок. Коли йому, малесенькому, показували щось нове, що його захоплювало, хлопчик сплескував рученятами з радісним подивом і белькотів слівце «мюш!» Так це слівце й залишилося за ним, стало його ім'ям:
— Гей, Мюш, сюди!
— Гей, Мюш, туди!
Усі сусідки наввипередки одна перед одною закликали його до себе. Він залазив усюди: до авкційного бюра, в купи кошиків, між відра з риб'ячими тельбухами. Мюш носився по всьому павільйоні, мов маленька рибка, рожева та біла, швидка, в'юнка рибка, що вільно плещеться у воді. Він і справді любив воду із пристрастю молоденької рибки. Мюш з насолодою качався в калю-
