ками. Коли ж Фльоран переходив повз неї, дивлячися вниз та уважно позираючи на всі боки, вона зчиняла регіт, удавала надзвичайно веселу, вдаряла рибою по столу, відвертала скільки могла крант, щоб напориста цівка води з нього залила перехід. Проте, Фльоран не звертав на це уваги.
Та одного ранку фатально дійшло до сутички. Цього дня, наближаючись до прилавку красуні Нормандки, новий інспектор почув тяжкий сморід. На мармуровому прилавку лежала чудова надпочата сеньга, виставляючи жовто-рожеве м'ясо найкращого сорту; поруч із нею виставлялись білі, як сметанка, палтуси, розкішні морські угрі, потикані чорними шпильками, що відзначали окремі порції; камбула, пов'язана по дві, барбуни, окуні доповнювали виставку товару. Все це було свіжісіньке. І тим часом посеред цієї риби з блискучими очима та червоними зябрами на показному місці був покладений скат; червонуватий, поцяткований темними плямами, він розкішно відбивав дивними відтінками. Та він був гнилий. Хвіст йому відвалювався і пір'я відставало від шаршавої шкури.
— Цього ската треба викинути — промовив Фльоран, надійшовши ближче.
Красуня Нормандка хихикнула. Він підвів очі й побачив, що вона стоїть, спершися на бронзовий стовп лихтаря з двома газовими лямпочками, що освітлюють чотири місця кожного прилавка. Люїза видалася йому дуже висока, бо стояла на якійсь коробці, щоб не замочити ніг. Молодиця закусила вуста й була ще краща, як звичайно, із закрученим волоссям на трохи схиленій лукавій головці, з надто рожевими руками поверх довгого білого фартуха. Ще ніколи не бачив він на ній стільки прикрас: Люїза надягнула сьогодні довгі сережки, на шию навісила золотий ланцюжок, начепила брошку, нанизала каблучки на два пальці лівої руки й один палець правої.
Вона все дивилася на нього з-під лоба, не розтуляючи вуст, тому Фльоран знову сказав:
— Чуєте, заберіть цього ската.
Та він не помітив старої Меґюден, що сиділа, розка-
