родку, спокійно слухала розмови чоловіків про політику. Ґавар знову взявся до газети; комічним голосом він почав вичитувати виривки з тронної промови, що була сказана того ранку при відкритті палат. Тут Шарве почав висміювати цю офіційну фразеологію, не проминувши ані рядочка. Надто один вираз насмішив усіх: «Ми певні, мосьє, що, спираючись на ваші освічені погляди й на консервативні почуття країни, досягнемо можливости день від дня побільшувати добробут країни».
Льоґр стоячи деклямував цю фразу, дуже добре вдаючи гуняву неясну вимову Наполеона III.
— Що й казати, — зауважив Шарве, — добробут гарний: усі з голоду подихають.
— Торгівля погано йде, — потвердив Ґавар.
— І як це можна «спертися на освічені погляди»? — додала Клеманс, що любила похвалитися своєю літературною освітою.
Навіть Робін тихенько хихикнув собі в бороду. Розмова розгарялася. Розмовники взялися до законодавчого корпусу і добре його розкритикували. Льоґр дуже запалявся, обурювався, просто не міг собі з тим ради дати. Фльоран знову побачив у ньому авкціоніста з павільйону морської риби, з гучним голосом, випнутими щелепами; горбань розмахував руками, мов кидав слова в повітря; вся його постать підібралася, як у того собаки, що заходиться від гавкання. Він говорив за політику з таким самим лютим виглядом, з яким на авкціоні пропонував кошик камбули. А, навпаки, Шарве все спокійнішав в атмосфері тютюнового диму та газової кіптяви, що потроху наповнювала тісний кабінет; його голос ставав сухий, мов удари сокири. Тим часом Робін легенько похитував головою, не відіймаючи підборіддя від головки на своїм ціпку. Потому, з приводу якогось Ґаварового зауваження, почали говорити за жінок.
— Жінка, — просто заявив Шарве, — рівноправна з чоловіком. І тому вона не повинна втручатися до його життя. Шлюб — це є товариство… все по половині, правда, Клеманс?
