гівля йшла дуже мляво, він сказав, що ця галузь занепадає, що річний улов у Франції йде дуже погано. Сухий, білявий авкціоніст без жодних рухів, монотонним голосом називав останню ціну партій угрів та раків, а вздовж басейнів походжали рахівники, виловлюючи рибу сачками з коротким держалном.
Тим часом навколо бюра натовп усе зростав. Верлак сумлінно виконував обов'язки керівника, проштовхувався вперед ліктями й підводив свого заступника туди, де торгівля йшла найжвавіш. Там стояли перекупки з більших крамниць, спокійно вичікуючи на найкращу рибу, щоб навантажити потім плечі носіїв скумбрією, палтусами та сеньгою. На підлозі вуличні розносниці ділили між собою кошики оселедців і дрібної камбули, куплені гуртом. Тут були також дрібні буржуї, рантьє з далеких кварталів; вони о четвертій ранку придибали на ринок, бажаючи купити свіженької рибки, але торговці піддурювали їх, вперши їм велику партію риби, франків щось на сорок, на п'ятдесят; і ті протягом цілого дня потому мусіли продавати цю рибу вроздріб своїм знайомим. Раптом юрба посувалася, шарахаючись у бік від енерґійного штовханця. Або перекупка, надто притиснута, виривалась на вільне місце, піднявши кулаки, з голосною брудною лайкою. Потім лави щільно стискалися знову.
Нарешті, Фльоран, задихаючися в юрбі, заявив, що вже досить із нього, що він уже все зрозумів. Коли мосьє Верлак допомагав йому вилізти з натовпу, вони опинились очі в очі з красунею Нормандкою. Зупинившися проти них, вона сказала велично, мов королева:
— Невже це вже кінчена справа, мосьє Верлак, і ви нас покидаєте?
— А як же, а як же, — відповів маленький чоловічок. — Я їду спочити на село, до Клямару. Мабуть, запах риби мені шкодить. Оцей добродій мене замінить.
Він повернувся, показуючи на Фльорана. Красуня Нормандка прикусила вуста, душачись зо сміху, і Фльоран, відходячи, почув, як вона шепотіла сусідці, втримуючи сміх:
— Чудово! Оце буде комедія!
