бажає бути при торговельних угодах, що їх вона реґулює своєю таксою.
Інспектор пояснював далі своїм тоненьким байдужим голоском, докладно описуючи вічні суперечки між обома префектурами. Фльоран його зовсім не слухав, поглядаючи на конторницю, що сиділа навпроти, на своїм високім стільці. Це була висока чорнявка років з тридцять, з великими чорними очима та порядливим виглядом. Вона писала, витягши пальці, з виглядом добре вихованої особи.
Але його увагу скоро притяг верескливий голос цінувальника, який пропонував покупцям чудового палтуса:
— Є покупець за тридцять франків!.. Тридцять франків! Тридцять франків!
Він повторював цю цифру на всі лади, виробляючи дику гаму. Цінувальник був горбатий, з кудлатою головою, в довгім синім фартуху з нагрудником. Витягши вперед руки, він завзято вигукував, кидаючи навколо блискавичні погляди:
— Тридцять один! тридцять два! тридцять три! тридцять три, тридцять три п'ятдесят!.. тридцять три п'ятдесят!
Горбань трошки передихнув, перевертаючи кошика, посуваючи його вперед по кам'яному столу, тим часом, як перекупки нахилялись над палтусом і торкали його злегка пальцями. Тоді він знову взявся заводити з новим завзяттям, показуючи цифру рукою кожному з покупців, моментально перехоплюючи найменші знаки: піднятий палець, рух брів, надування вуст, моргання очей. І все це робилося з таким натиском, так ковтаючи слова, що Фльоран не встигав стежити за ним і був зовсім збитий з пантелику, коли горбатий крикун раптом заспівав, витягаючи, наче дяк свої псальми:
— Сорок два! Сорок два, за сорок два франки палтус!
Останню навишку зробила Нормандка. Фльоран пізнав її поміж перекупок, що згрудились біля залізних поручнів, які відгороджували місце авкціону. Ранок був свіжий, коло бюра згрудилася ціла юрба міхових
