земляків; багатьох наводило на сумнів те, що Мар. Ол. писала по украінськи тільки до того часу, як жила з своім чоловіком відомим украінським етнографом і кирило-мефодієвським братчиком, Опанасом Васильовичем Марковичем, а як покинула його, то перейшла на писання виключно російською мовою. Все це нахиляло до думки, що в украінському писанні Мар. Ол. брав близьку співучасть Опанас Вас. Автор біографії Опан. Вас., д. М. З., признає навіть, що Мар. Ол. була всього тільки співробітником свого чоловіка, і що його, а не її, треба вважати за автора «Народніх оповідань»[1]). Опанас Вас. до кінця свого віку не роскрив таємничого псевдоніму, і сподівались, що може таки роскриє його Марія Олександровна; але й вона зійшла в могилу, унесши туда свою літературну тайну. Як би там ні було, авторство «Народ. оповід». треба признати подвійним — Марії Олександровни та її дружини.
Марія Олександровна Велінська (дівоча фамілія письменниці) походила з дворянської російської родини, скінчила дівочий інститут і жила в своїх родичів в Орлі. Сюди в кінці 1847 року було заслано під догляд губернатора за приналежність до кирило-мефодієвського братства молодого студента київського університета Опанаса Васильовича Марковича, а щоб доглядати було зручніш, його зроблено помічником правителя канцелярії губернатора. Палкий украінський патріот, щирий демократ, Маркович був красунь із себе, співав чудовим оксамітним баритоном і в товаристві відзначався самим веселим гумором. Не диво, що він сподобався красуні — Марії Велінській, і вона пішла за його заміж. В 1851 році Маркович покинув службу в канцелярії губернатора і в грудні того ж року був уже в Чернигові, де здобув посаду коректора «Чернигов. губ. Вѣдом». Не довго прожили Марковичі в Чернигові; в 1853 році Опан. Вас. служить у Київі, а через рік у Немирові. Служба все припадала йому не до смаку, і він не міг вжитись на ній. В 1857 році в Пе-
- ↑ М. З. Афанасій Васильевичъ Марковичъ. Черн. 1896, ст. 12
