Сторінка:Chyhrynets.B. Piven Hvalko. ilys. I. Padalka. 1927.djvu/12

Мимо сіл, мимо хат Йшов червоний салдат, Простував у свою  батьківщину. І рушницю він мав, І в шляху не дрімав, Все ішов він, не знаючи  спину.

Де путь війська була, Скрізь там слава гула, Там гриміли про славу  гармати, А тепер — тихо йде, До домівки, де жде Сина славного рідная  мати.

Порівнявся з двором,
Де шулічин погром.
І побачив зненацька шуліку,
Вмить з рушниці пальнув.
Не черкнув, не різнув, —
В серце влучив пташину ту дику.