Цю сторінку схвалено
выпивавъ склянку за склянкою вина, котре стояло на столѣ. Германъ бачивъ, якъ Готлибови очи розгоряли ся чимъ разъ дужше, — груби̂ вишневои краски губы рушали ся, але нѣ одно слово не выходило зъ устъ. Бачилось, Готлибъ бесѣдувавъ, радивъ ся самъ зъ собою нечутнымъ нѣкому голосомъ. Батько зъ разу хотѣвъ заборонити єму пити такъ богато, але далѣ подумавъ собѣ: »нехай, — швидко засне, — то и перейде все.« И дѣйсно Германови не довго прийшло ся ждати. Ще за обѣдомъ сонъ зломивъ Готлиба, о̂нъ перевернувъ ся на софку и захрапавъ, роскинувши руки и ноги и широко ростворивши уста. О̂нъ лежавъ такъ передъ Германомъ недвижный, — то̂лько губы разъ въ разъ шевелили ся, немовь таємнича нарада зъ самымъ собою не переставала и въ снѣ.
