ихъ дѣлъ, зъ головою потонувъ въ нихъ и не бачивъ, якъ жива, бесѣдлива и яко-тако привѣтна дѣвчина, зъ котрою о̂нъ оженивъ ся, перероджувалась, перемѣняла ся поволи въ зовсѣмъ другу, не подо̂бну до першои. Она зовсѣмъ не була образована, а доки ще незабезпечене становище Германа нагоняло ѣй страхъ о будущу долю и заставляло до якои небудь роботы — доти и до людей була подо̂бна. Але швидко маєтковый станъ Германа полѣпшивъ ся, — єму нѣчого було бояти ся о будущій хлѣбъ, — самъ не знаючи, якъ и коли, о̂нъ ставъ жити выго̂днѣйше, въ порядно̂й, хорошо меблёвано̂й хатѣ, ставъ держати слугъ, конѣ, — далѣ закупивъ въ Дрогобичи ко̂лька камениць на власно̂сть, — и тутъ житє єго жѣнки по̂шло зовсѣмъ другою дорогою. Всяке занятє, всяку роботу она покинула, — стала ѣсти смачно и богато, немовь хотячи вынадгородити собѣ давнѣйши̂ часы недостатку. Строѣ занимали єѣ якійсь часъ, и она выдавала на нихъ немаго грошей. Але чимъ дальше въ лѣта, тымъ бо̂льше она товстѣла и лѣнивѣла. Цѣлыми днями она сидитъ бувало въ мягко̂мъ, выго̂дно̂мъ фотелю по̂дъ о̂кномъ та смотритъ на ринокъ. Єи лиця стали повни̂ и о̂ддути̂, — очи колись чорни̂, блискучи̂ и заманчиви̂, теперь стратили блискъ и стали немовь оловяни̂, — голосъ понизивъ ся, згрубѣвъ, а рухи стали тяжки̂ и неповоротливи̂. Людска, жива подоба замѣтно тонула въ надмѣрѣ мяса и товстости. Панѣ Гольдкремеръ на всякого, хто єѣ бачивъ, робила прикре, ажь гидке враженє.
Безграничне лѣнивство, физичне и духове, выродило у неи такожь уперто̂сть, властиву идіотамъ, котрымъ годѣ подумати о чо̂мъ небудь, — значитъ, годѣ и рѣшити ся на яку-небудь змѣну, на якій-
