купы, и незадовго Германъ мо̂гъ уже выняти зъ обороту жѣнчинъ посагъ — якъ чистый зискъ. Коли до будо̂влѣ не треба вже було нѣ дерева нѣ вапна Германъ по̂днявъ ся доставки гонтъ, латъ и другихъ потрѣбныхъ знадобо̂въ, и на всѣмъ выходивъ зъ зискомъ черезъ свою спрытно̂сть и часто безсовѣстне туманенє гоѣвъ — фѣрмано̂въ та злѣсныхъ. Будованє депо́ протягло ся цѣлыхъ 4 роки, а за той часъ Германо̂въ капиталъ успѣвъ нарости до значнои цифры 10 тысячь. Иншій на мѣсци Германа затеръ бы въ долонѣ зъ радости, що удалось такъ гарно зискати, и памятаючи стару приповѣдку: »по зиску утраты надѣй ся,« сховавъ бы грошики въ безпечне мѣсце, тай зачавъ сякъ-такъ жити процентами. Але Германъ бувъ не зъ такихъ. Боротьба задля крайцара, задля гульдена, а то и сотнѣ гульдено̂въ, — боротьба завзята, тяжка и ненастанна розгорячила єго. О̂нъ шукавъ другого поля, на котро̂мъ бы мо̂гъ сейчасъ стати до бою зъ новыми противниками. Таке поле вже истнувало, а истнувало оно не де, а въ Бориславѣ.
Домсъ, знаменитый прускій капиталистъ, котрому наша Галичина майже въ кождо̂й галузи промыслу винна першій товчокъ, проѣзджаючи разъ черезъ Дрогобичь, звернувъ увагу на дивну мазь, котру жиды въ коновкахъ розносили на продажь селянамъ по ринку. Переконавшись, що се нафта, занечищена земляными и другими мынеральными примѣшками, о̂нъ забажавъ побачити те мѣсце, де добуваютъ ту мазь. Єму сейчасъ вказали Бориславски̂ мочары. Селяне росповѣли єму, якъ она по̂дходитъ на верхъ воды, якъ выпалює траву и всяку ростинно̂сть, — а деяки̂ заговорили навѣть про по̂дземныхъ,
