Сторінка:Boa constrictor. Повість Івана Франка. 1884.djvu/53

Дѣло удало ся, хоть не безъ звычайныхъ торго̂въ и передирокъ, а за двѣ недѣлѣ Рифка вже була жѣнкою Германа, а Германо̂въ »гешефтъ«, попертый Рифчиными гро̂шми, по̂шовъ живо въ гору, приносячи Германови значный зискъ. Оженивши ся, Германъ почувъ ще горячѣйшу жадобу грошей, — о̂нъ знавъ, що незадовго на єго головѣ буде удержанє численнѣйшои родины, прокормленє ко̂лькохъ голодныхь а не працёвитыхъ рото̂въ. А єму такъ не хотѣло ся попасти зновъ въ стару нужду, а ще до того зъ родиною. Дрожь холодна проходила по єго тѣлѣ, коли подумавъ собѣ щось подо̂бного, — длятого кинувъ ся всею силою въ »гешефтъ«, — урывавъ всѣмъ и кождому, крутивъ, вивъ ся, кривдивъ, кого мо̂гъ, ошукувавъ рядъ на якости дерева, на вазѣ вапна, на всѣмъ, — по̂дплачувавъ злѣсныхъ и половину кльоцовъ бравъ за дармо зъ паньскихъ лѣсо̂въ, — однымъ словомъ, бувъ всюды и деръ лыко, де то̂лько дро̂бку о̂дставало. Така праця, дро̂бна, томяча, гидка, — середъ вѣчныхъ сваро̂въ, проклятій, крико̂въ и унижень прийшла якъ разъ до смаку Германови. Она забирала всѣ єго силы, всѣ єго думки, — не давала єму нѣ надъ чимъ застановити ся, заглушувала всякій внутрѣшній, людскій голосъ окро̂мъ невгомоннои, несытои жадобы зиску. Рифка и єи тѣтка (Германъ живъ въ ихъ домику) дивили ся на єго невсыпучу запобѣгливо̂сть и тѣшились, подивляючи спрытъ и розумъ Германа, коли той вечеромъ въ шабасъ росповѣдавъ имъ про свои штуки та роботы. Всѣ троє они жили по давному, — крайне ощадно. Рифка и єи тѣтка занимали ся деякою роботою, котра ихъ прокормлювала, а и Германови такожь не богато було треба. Такимъ способомъ грошѣ призбирувались до