житло. И воздухъ ту разъ-въ-разъ такій затхлый, що сонце сумрачно якось свѣтило кро̂зь шпары въ стѣнахъ и дахахъ до середины хатъ, а зараза, бачилось, ту плодила ся и о̂дти розходила ся на десять миль докола. Въ кождо̂й изъ тыхъ хатокъ жило по ко̂лька родинъ, т. є. по ко̂лька сварливыхъ, лѣнивыхъ и до крайности нехлюйныхъ жидо̂вокъ, а кругомъ кождои роило ся, пищало та верещало бодай по пятеро дробины-жиденятъ. Мужчины, руди̂, пейсати̂ жиды рѣдко коли сюда зазирали, найбо̂льше разъ въ тыждень, у пятницю вечеромъ, щобы перешабасувати. Були то по бо̂льшо̂й части капцаны-мѣхонохи, мѣняйлы, шматярѣ, ко̂стярѣ, та Богъ знає яки̂ єще заро̂бники. Деяки̂ пробували въ мѣстѣ разъ-наразъ, други̂ бували ту то̂лько дуже рѣдко. Перши̂ волѣли неразъ переспати дебудь въ шинку на лавцѣ, въ корчехъ по̂дъ голымъ небомъ, на холодѣ, щобы не дыхати густымъ нездоровымъ сопухомъ, та не слухати крику, сварки и оглушаючого гамору бабъ та бахуро̂въ.
И Германова мати була не лѣпша, коли й не го̂рша другихъ. Хоть ще молода жѣнка — всего могло ѣй бути 20 а най 22 — то прецѣнь она вже, такъ сказати, вросла, встрягла въ той типъ жидо̂вокъ, такъ звычайный по нашихъ мѣстахъ, на выробленє котрого складає ся и погане, нездорове помешканє, и занедбане выхованє, и цѣлковита недостача людского образованя, и передчасне замужє и лѣнивство, и сотки другихъ причинъ. Германъ не пригадує собѣ, щобъ бачивъ єѣ коли оживленою, свѣжою, веселою, пристроєною, хоть на єи лици видни̂ були слѣды якои-такои красы. Лице, колись кругле и румяне, пожовкло згрызене брудомъ и нуждою, обвисло въ долину, мовь порожный мѣшокъ; губы давнѣйше повни̂,
