А зъ півночі зъ двора зъізджаешъ,
А къ світові зъ музиками йдешъ,
Та до мене голосъ подаешъ.
— Обсади мила вишеньками двіръ
Щобъ не доходивъ голосочокъ мій. —
«Обсади милий половину двора,
Щобъ ти не мій, а я не твоя.
— Ой ні, мила, неправда твоя,
Кажутъ люде, що на-вікъ моя:
Насъ не розлучить ни світъ, ни зоря,
Хиба розлучить мать сира земля.
