Для того, щоб гірка доля робітників покращала, вони мусять боротися. Дурня і в церкві бьють, а на похиле дерево і кози скачуть! А для того, щоб розпочати неминучу боротьбу свою, робітники повинні зрозуміти своі інтереси, придумати способи боротьби, з'єднатися з своіми товаришами вияснити все це тим робітникам, котрі ще не дійшли своім розумом до цього, бо чим більша сила робітнича, тим швидче визволяться вони із неволі. Для боротьби за кращу долю, за коротший робочий день, за більшу заробітню платню і таке иньше робітники єднаються в профессіональні спілки (союзи). Для боротьби за права робочого класу, робітники створили свої могутнї робїтничї партії (що звуться соціальдемократичними робітничими партіями), цї партії намагаються захопити власть в державі та знищити поділ людей на багатих та бідних та завести соціялістичний лад.
Як же ж, запитаємо ми, може робітник зрозуміти свої інтереси, коли за тяжкою працею він не бачить сьвіту сонця божого? Як з'єднається він з товаришами своєї долї, коли в нього немає часу відпочити, а не то що піти та зібратися і до ладу побалакати, почитати та поміркувати з своїми товаришами?
Як може він зрозуміти, що таке держава, куди йдуть народні гроші, яких порядків треба робочому классові в державі та до якої партії йому пристати, коли для цього всього треба вчитися, читати книжки та газети; а для цього часу в нього не має.
