Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/90

Цю сторінку схвалено
П'яний.
 

Раз п'яний Хрім схотів
Переплигнути рів.
Упав і, хоть не вбився,
А все — калікою протверезився.

 

 
Хрім глуповатий з-сина:

Що-ж? — П'яному — і море по коліна!

 

Це ті твори, що сам Боровиковський назвав „прибаютками“, виразно одмежовуючи їх од байок. Ці сюжети автор брав з народнього життя (теж „П'яний“ — „Чуренка жінка із шинка“), з народніх переказів і казок („Свій дім — своя воля“).

Але більшість творів Боровиковського — то байки, алегоричні оповідання дидактичного змісту. Тільки в оцих своїх байках він часто використовує відомі вже сюжети, напр., російського байкаря Крилова („Рябко й Зюзько“ — „Двє собаки“, „Андрій“ — „Тришкин кафтан“, „Сороківка“ — „Червонец“ і т. д.), польського — Красицького та ин. Позичаючи сюжета, Боровиковський звичайно його прибірає в українську одежу, пристосовує до українського побуту. Крім того, автор позичений сюжет робить більш елементарним, простим, скорочюючи його і Криловське багатство характерів замінюючи инколи голою схемою (порівн. „Рябко й Зюзько“ з байкою „Две собаки“). Проте це скорочення байкового сюжету в Боровиковського цілком позбавляє твір характеру перекладу, і дуже наближає до творчої переробки, до самостійного оброблення мандрівного сюжету.

Художні особливості байок. Боровиковський не любить довгих байок — усі його твори

— 92 —