Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/85

Цю сторінку схвалено
8. Суд.
 

Петро у Хведора кобили позичав
І, їдучи у ліс, заїхав до Одарки,
 Шинкарки.
 Та, грішний, після чарки
 Кобилі хвіст при рипиці ввірвав
(В Петра віжок нечистий мав);
А Хведір на Петра у суд позов подав:
 Суддя товстів — Петрів Капшук худав.
 А далі діло так рішили:
„Понеже оний Петр у Хведора взайми
 Не брав безхвостої кобили.
 То ми
Реченному Петрові присудили:
 Кобилу ту йому держать.
А виросте їй хвіст — хазяїну віддать.“

 

 
За Хведорове, бачиш, жито

 Та Хведора-ж і бито!

 
 

Раз Крила в Вітряка гуділи й горготали.
Що все село вони насущним годували:
А камінь, п'ятірня і колесо.. мовчали.

 

 
Приказують, що хто мовчить —

 Той двох навчить.

 
 

Питав Рябко Зюзька: „в хоромах ти живеш. —
Чого-ж на ретязі я бідний пропадаю?“

— 87 —