їні самостійну літературу і своїми утворами дали їй добрий початок; трояк цей складається в наській літературі, як звісно, з автора кумедії „Простак“ — Гоголя-батька, Котляревського і Артемовського-Гулака, котрий пізніш всіх з'явився писателем, але зате і кращим, як два перші, перший утвор Гулака з'явився на Україні, ледве через 20 років опісля першого видання „Енеїди“, в „Українському Вістнику“ в Харькові: то була поема — „Пан та Собака“, найкраща споруда нового поета, котру тогочасна громада прийняла з великою шанобою, і довго ця поема ходила в рукописах по рукам громадян, аж поки незабутній Шевченко не заспівав своєї лебединої пісні; тоді забули Артемовського-Гулака в громаді на якийсь час, бо всяке жадно слухало тілько кобзарського співу невмірущого Шевченка; да й не диво, що громада за сонцем не бачила зорь; але тепер настав для України инший час, час оцінки того, що зробили для її літератури не тілько Шевченко да Квітка, а навіть вся громада українських писателів, а Артемовський-Гулак, як один із перших писателів наших, має в нашій літературі велику вагу і ціну і час-би нам усім познати його твори, котрих хоч і небагато, зате вони коштовні і вповні народні, як по духу своєму, так і по чистій народній мові, до чого не досягав пан Котляревський ні своєю „Енеїдою“, ні своїми оперетами; да і тепереньки[1] небагато українських писателів як на Україні, так і в Галичині, таких, щоб здолали потягатися своїми утворами з Артемовським-Гулаком, хоч і на йому одбилася трохи
- ↑ Писано 1877 р.
