якого він знаходив матеріял у сучасному житті України. Инколи художня обробка примушувала забути про другорядний сюжет оригінала („Пан та Собака“), бо детальне вияснення теми висунуло низку яскравих постатів, блискучу мову та инші атрибути художнього твору. Инколи він тільки своєрідно й цілком по-своєму тлумачить оригінал („До Пархома“), нарешті — инколи він наближається до оригіналу („Твардовський“, переклади псалмів). Отже Гулак часто брав ідею твору в инших письменників і переносив її в умови українського побуту, рідного оточення початку XIX століття („Пан та Собака“); часто-ж він користувався й формою твору („До Пархома“), але тоді весь зміст твору він давав цілком свій, цілком оригінальний.
Всі реалістичні твори Гулака, що мають літературне значіння, перейнято було спочатку виразною громадською тенденцією і скрашено яскравим гумором. У байці „Дві пташки в клітці“ його симпатії на боці того молодого снігура, що колись був вільний і тепер, опинившись у неволі, не може й не хоче з нею примиритися. Та вже в одночасно написаних инших байках Гулак-Артемовський значно обмежує ці світлі погляди, що він висловлював, дуже можливо, під свіжим вражінням визвольних ідей у російському суспільстві у двадцятих роках XIX століття. Так, ще в найбільш уславленій його байці „Пан та Собака“ (1818 р.) соціяльні симпатії автора обмежуються протестом проти зловживань кріпацтва, а не стільки проти самого інституту величезної соціяльної несправедливости — поневолення людини людиною. Нечувана неспра-
