й змістом і формою вони настільки мізерні, що їх неможливо було и завести в мої збірки“.
Стор. 189, ряд. 1 зн.: Кореницький Порфирій — досить талановита людина, життя якої склалося дуже невдало. В 40-х роках він умістив свій кращий твір, поему „Вечорниці“ у „Снопі“, а байку „Панько і верства“ в альманаху „Ластівка“; пізніше знайдено ще два його твори („Нехай“, „Дяк і гуси“}.
Стор. 190, ряд. 12 зн.: „Історія Русов“ — так звалася праця з історії України, що подає огляд історичних подій на Україні до кінця Гетьманщини. Автором її колись вважали письменника XVIII століття Юрія Кониського, але тепер гадають, що її склав Грицько Полетика.
„Історія Русов ідеалізує українську старовину, особливо значіння української старшини до політичної самостійности України, і цей настрій надав їй великого значіння й серед української інтелігенції всього XIX століття. Її видано в 40-х р.р. XIX століття, але-ж відома вона була з сили рукописних списків.
Стор. 190, ряд. 6 зн.: Бецький Іван — видав у 1843—44 р.р. три збірки під заголовком: „Молодикъ. Украинскій литературный сборникъ“, але тільки в одному маємо поетичний український матеріял: 1) Квітчині повісті — „Перекотиполе“, „Підбрехач“; 2) Костомарова М.; 3) Шевченкові вірші і балада „Утоплена“; 4) Щоголева Як.; 5) Чужбинського А.; 6) Бодянського Ос.; 7) Могили А.; 8) Петренка М. і 9) — 25 народніх пісень. В другому збірникові (на 1844 р.) кілька історичних та етнографичних статтей, крім того — цінна критична студія Костомарова — „Обзоръ сочиненій, писанныхъ на малороссійскомъ языкѣ“.
Стор. 191, ряд. 3 зв.: Квітка Грицько, відомий український письменник, що писав під прибраним ім'ям Основ'яненка (1778—1843).