Стор. 189, ряд. 8 зн.: Корсун Олександер (1818—1891), в 40-х роках учився в Харьківському університеті і служив у Харькові (до 1848). Тут він видав 1841 р. альманах „Сніп“, де вмістив твори таких українських письменників: 1) М. Костомарова (трагедія „Переяславська ніч“); 2) П. Кореницького (сатирична поема „Вечорниці“); 3) Писаревського Петра (віршована повість „Стецько-мо жебилиця“, кілька байок); 4) Писаревського Степана, батька Петра, і 5) Писаревської Марти, дружини Степанової (кілька віршів, між иншими — наслідування італійському поетові Петрарці, вірш М. Писаревської); 6) Мих. Петренка (кілька журливих віршів) і 7) самого Ол. Корсуна (кілька оригінальних і перекладних віршів).
Під заголовком „Українські повір'я“ Корсун видав 7 народніх казок, де-які — сперті на апокрифичних переказах. Костомаров писав Корсунові 1878 р: „Ваш лист переніс мене знову в минулі часи молодости; пригадався мені і маленький будиночок проти озерця, де ви жили, і „Сніп“, що ви тоді видавали. Скільки було тоді надій, скільки юнацьких захоплень! Багато де-чого стало пустоцвітом, але не з нашої вини; ми-ж тримали себе щиро й одверто, і в тому нашому сумлінню на старості-літях нагорода“.
Поетична діяльність Корсуна з художнього погляду мало чого варта, а з громадського боку людина це була дуже поміркована, навіть ретроградна.
Стор. 189, ряд. 7 зн.: Петренко Михайло (народ. 1817 р.), автор кількох меланхолійних віршів, між иншим відомої думки — „Дивлюсь я на небо та й думку гадаю“, під заголовком „Небо“.
Стор. 189, ряд. 4 зн.: Щоголів Яків (1824—1898) — відомий український поет, що у 40-х роках (1843) лише почав свою поетичну діяльність, а розгорнув її як слід значно пізніше, у 70—80 рр. (власне, з 1864). Пізніше він видав дві збірки поезій — „Ворскло“ 1883 р. і „Слобожанщина“ 1898 р. (Повний збірник творів під редакцією проф. Сумцова — Харьків 1919). Але перші свої спроби поет навіть не вмістив у ці збірки і висловився про них так у передмові до збірки „Слобожанщина“:
„Як що в ранньому юнацтві я написав ще кілька п'єсок, уміщених колись у Харьківському „Молодику“, то