теріял, але-ж складають високу художню цінність; цими захоплювалися найвидатніші українські та російські письменники 30-40-х років.
Стор. 186, ряд. 9 зв.: Сахаров Іван (1807—1863) — відомий видавець російських народніх пісень, казок, легенд, переказів та инших творів народньої поезії, при чому ці твори він переробляв на стародавній ніби-то лад („Сказанія русскаго народа“, 2 т.т.; „Пѣсни русскаго народа“, 1838—1839. „Русскія народныя сказки“ — 1841 та ин.).
Стор. 186, ряд. 12 зн.: Срезневський Ізмаїл (1812—1880) — професор Харьківського, а потім Петербурзького університетів, знаменитий російський учений—філолог. Живучи в Харькові, Срезневський, хоч і великорос родом, дуже захопився уламками української народньої поезії. 1832—33 р. він скрізь записував пісні, а особливо на Катеринославщині, в маєткові поміщика Подільського, коло Дніпра, де він учив дітей цього поміщика. „Я тепер, мамо, — піше він звідти до матері 27 лютого 1833 р., — знаю старовину запорозьку, як своє власне життя. Поволі я зібрав відомостей дуже багато“. Він вишукував там, на Запорозьких землях, старих колишніх запорожців і записував од них думи й пісні. Так виникла чимала збірка, куди ще додано було „перекази літописців“ — „Запорожская Старина“ у 6 частинах, р. 1833—1838, що велику службу справила в пробудженні української інтелігенції, хоч наукова критика виявила там багато фальшованих, підроблених творів у дусі того романтичного часу; тут автор мав на меті „виявити важливість української народньої поезії з боку історичного та етнографичного“.
З 9 вересня 1837 р. до 17 вересня 1839 р. Срезневськнй посідав катедру політичної економії та статистики, а потім, повернувшися з наукової командировки з Слов'янщини, Срезневський цілком припинив свою роботу з української етнографії.
Стор. 188, ряд. 11 зв.: „Украинскія баллады“ Костомарова побачили світ 1839 р. й містили в собі 17 віршів, з них 1 („Співець“) подано вище.
Стор. 188, ряд. 8 зн.: „Драматичні сцени в 5 діях“ під заголовком „Сава Чалий“ Костомаров видав окремою збіркою 1839 р.
Стор. 189, ряд. 11 зн.: „В цей час…“, тоб-то 1840 р.