носить на Україну, часто — на рідну йому Прилуччину, і малює українські національні типи — чумаків, селян, запорожців. Иноді він наслідує навіть стиль старих пам'яток, напр., у байці „Лев недужий да лисиця“, де лев пише такого універсала:
„Од льва… прийшли універсали,
В них пильно знаймовали:
Щоб весь звіриний рід,
З старших і козаків, з шляхетства і поспільства,
Прийшли до його вельможности посільства[1]
В хоробі навістить:
Варуємо гетьманським нашим словом,
Що будуть посланці під нашим міцним кровом,
Не матимуть ніяких кривд“…
Підписан: власною гетьманською рукой
І за печаттю войськовой“.
Що до моралі байок та поглядів Білецького то він виступає перед нами людиною з антидемократичним складом думок. Перш над усе, він прихильник царату, бо „царі працюють для громади“, а всі инші верстви суспільства повинні задовольнятись своєю долею і не мріяти про зміну свого становища. Це, мабуть, стосувалося й до тодішніх крепаків; взагалі, до селян Білецький ставиться зневажливо, вживаючи таких епітетів: „мугирь“, „мужлан“, „жмудь“, „гевал“.
- ↑ Посільства = Садиба, оселя
