Бабусенька мені співала, мов осінь листя зривала і в осоці шелестіла: вже спав голос, бабусенька хрипіла; вона-ж таки співала, вона-ж таки співала!
Спасибі тобі, братіку, по неньці рідненькій, Україні старенькій, за твою вірну про мене пам'ять і казки Материнки. Давно я читав їх: вони іще тоді процвіли і запахли мені, мов материнка на чужому полі, і про матінку нагадали, про матінку — матір нашу рідну. А хто хоче, щоб вона, замовкла навіки, хай йому заціпить.
17 лютого 1813.
А. Могила.
Примітки. Осип Бодянський (1808—1877) — полтавець родом, українець, відомий учений. Року 1835-го видав він наські українські казки під прибраним ім'ям запорожця Іська (тоб-то Осипа) Материнки. Книжку присвятив „Матері моій рідненькій, неньці старенькій, коханій, любій Україні“. Бодянський листувався з тодішніми українськими письменниками (Метлинським, Квіткою, Шевченком, Кулішем). Материнка — рослина. Метлинський на початку випускав свої поезії під прибраним ім'ям Могили.
Коли українець висловлює яку пристрасть чи почуття, вій не почуватиме недостачі в своїй рідній мові. Чи займеться він гнівом, або туга опанує його, чи перейметься серце його ніжністю або прийде жартовливо-веселий настрій — не почуватиме він недостачі в своїй рідній мові… все можна висловити на цій мові, виплеканій не на мертвому грунті граматики, а на полі бою й в розпалі помсти, на вільних бенкетах козацтва й в розпускному (гулящому) житті гайдамаки, — мові, виплеканій
