Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/137

Цю сторінку схвалено

от радости в зобу дыханье сперло — и на приветливы лисицыны слова, ворона каркнула во все воронье горло: сыр выпал — с ним была плутовка такова.


Лисиця й виноград.
Езоп.

Лисиця побачила стиглий виноград і захотіла ним поласувати, але, як вона не намагалась досягти його, не змогла; тому, втішаючи себе в досаді, сказала: „Він ще нестиглий“.

Байка осуджує тих, що, не маючи змоги досягти чого-небудь, хотять це прикрити брехнею.

Лафонтен.

Якась гасконська Лисиця, инші-ж кажуть норманська, мало не вміраючи від голоду, побачила на вершечку виноградної лози без сумніву стиглий виноград у рум'яній шкурці. Чепуруха охоче-б ним пообідала, але, не мігши його достати, сказала: „Він занадто зелений і добрий тільки для нікчемних“.

Чи краще їй було-б жалкувати?

Крилов.

Голодная кума. — Лиса залезла в сад; в нем винограду кисти рделись. У кумушки на виноград глаза и зубы разгорелись; а кисти сочные как яхонты горят. Лишь то беда — висят они высоко; отколь и как она к ним ни зайдет, хоть видит око, да зуб неймет.

Пробившись попусту час целый, пошла и гово-

Глібов.

Прибігла раз Лисичка у садок; вподобавсь дуже їй привітненький куток; і гарно погулять, і любо подивиться, то тим, то сим там можна поживиться. Глядить — на тичках виноград висить, густесенько, аж тички нахиляє. „От, дума, снідання смачне; усяка ягідка неначе привітає, неначе каже: „їж мене“. Та от біда яка: відкіль вона не гляне, де не зопнеться — не достане, об-

— 141 —