полум'ям огню сміття нечестивих стремлінь; око його пильности, від напруження його дбання, не бачить лиця сну; ухо його почувань, від напруження його стримання, не чує нічого крім покликів: „Бог кличе в житло миру“. Дабшелім вступив з браміном в розмову, і з їхніх питаннів і відповідів на них склалась книга „Каліла й Дімна“.
Як бачимо з наведених прикладів, індійська байка багато чим відрізняється від тієї, до якої ми звикли. Перш за все вона не самостійна, а входить у склад чиїх-небудь розмов, в ній немає характеристики дієвих осіб і мета її — ілюструвати або підтвердити яке-небудь твердження. Далі поступив у розробленні байки Езоп, який хронологично перший[1] дав літературну обробку народнім
- ↑ По народнім переказам, Езоп жив у Малій Азії коло середини VI віку до Р. Х., а Панчатантра, як гадає Бенфей, складена між II вік. до Р. Х. і кінцем V після Р. Х.
літав де-кілька днів на волі і харчувався ніжним м'ясом молодих птиць. Одного разу він сів на високій скелі, відкіля побачив багато ловців, що ловили птиць; був тут і царь тієї землі. Молодий сокіл погнався за чаплею, за котрою гнався вчений сокіл, і спіймав її. Царь звелів піймати молодого сокола. Скоро він полюбив його і завжди носив на своєму плечі.
Відсіля робиться висновок про користь подорожі. На це візир відповів, що не слід цареві міняти покій на турботи, але царь зауважив, що турботи приводять до бажаної мети, і розказав про „молодого тигра“. Один тигр був царем звірів. Навіть леви боялися ходити в його володіння. Коли-ж він помер, йому наслідував його молодий син, але звірі його вигнали, і царем став лев. Молодий тигр вирядився до звірів шукати помочи, але зайво. Тоді він покорився леву і своєю працею здобув його ласки й призначений був його наступником.
