оповіданів на санскритській мові називається Панчатантрою [1] (цеб-то п'ятикнижіє). В VI віці по Р. Х. Панчатантру перекладено на пельвиську мову (староперсидську). Про цей переклад зберігся такий народній переказ. За часів Нуширвана[2] (nuchin — солодкий, rawan — життя або душа) поширилась скрізь чутка, що в скарбниці індостанських царів є книга, складена з розмов тварин, птиць, гадів і диких звірів; що в цій книзі викладено все потрібне царям у ділі керування державою й охорони своєї влади; що всі вважають її „ключем усякого знання й користи“. Нуширван зажадав добути цю книгу, і, на його прохання, лікарь Борзуег поїхав в Індостан, де різними хитрощами йому пощастило здобути коштовну книгу і перекласти її на мову Пельви, якою говорили султани Ірана. З цього перекладу в VIII віці, з доручення халіфа Мансурі, був зроблений переклад на арабську мову[3]. В XII ст. з арабського перекладу був зроблений знову переклад на персидську мову під назвою „Каліла й Дімна“. Але цей переклад стратив своє значіння, коли в XV в. Гусайн Ваїца зробив нову переробку арабського перекладу і вніс в неї багато з персидської народньої поезії. Гусайн свою переробку назвав „Книга світу або світ Канопуса“. Цю книгу в скороченому переказі було видано французькою мовою в 1644 році під назвою „Le livre des lumières ou la conduite des Roys composé par le
- ↑ Історія переробок Панчатантри взята в В. Кепевича, що склав її по Бенфею. (див. „История двух басен Крылова“. (Скорочений переказ Панчатантри під назвою Птопадеса (ц. т. корисна наука) перекладено майже на всі європейські мови).
- ↑ Нуширван — 12-ий царь IV персидської династії Сасанідів.
- ↑ Цей переклад у 1816 р. був видав на французькій мові Сильвестр-де-Сасі під назвою „Calila et Dimna, ou fables de Bidpaï“.
