Спитав панок у цих — „Да наші предки“… — „Чув,
Як ще у школі був;
А ви самі якую пользу вта́ли?“
— „Да наші предки Рим“…
— „Тю на дурних! 'дже чув;
Да ви прославилися чим?“
— „Да ще нічим“. — „За віщо-ж поваження?
Воно й довліє їм; хто бришка дідовським,
То й хлюбиться чужим,
А ви, небоги, ще лиш гідні на печення“.
Цю приказку ясніш ще-б можна столковать.
Мовля Крилов, дак гуси зашиплять.
Примітки: Брен — ім'я гальського ватажка, що, на підставі переказів, у IV ст. до Р. Х. за малим не забрав Рима з Капітолієм і ніби-то тільки гуси врятували римлян. Хлюбитися — пишатися.
Колись за гетьманщи́ни
В спасенной Україні
Старшина добрий жив в своєй сем'ї
Із долей; мав всього — і статку і землі,
Здоров'я й поваження.
Раз на Різдво із поздравленням
До його встряв мудрець (як був Сковорода).
Таких тепер дасть Біг, а далебі — шкода.
Пан рад йому й завів з ним розговори.
Як сам розумний, він того уподоба̀в,
Учився од нього, чого ще не чував.
Із навіженств людей з ним реготавсь до вмори
Як кілько дней мудрець у пана погостив,
