Р. 1848-го Є. Гребінка помер у Петербурзі, звідки тіло його перевезено потім і поховано в рідному хуторі.
14 вересня 1838 року.
Давно, дуже давно я вас знаю, добродію, не один раз я одводив душу, балакаючи з вами, не раз плакав від щирого серця, слухаючи ваших казок, або реготавсь, як той козак, донезмогу — от що! А ви його й не знаєте! Ще недавно отце я вам казав, та й не я один, а всі наші — превелике спасибі за Козирь-дівку; з-біса десь була гарна дівчина! Я читав ваше такеж рукописне, у цензурі; прочитав та аж облизавсь! Та й подумав: Господи мій милостивий! Як то народ наш пише гарно по-нашому, і чом от у тії журнали нічого такого не беруть? А далі згадав, що й у мене є зо дві, чи зо три приказок, та є знайомий чоловік Котляревський, та ще може зо два таких, що пишуть християнською мовою, та й кажу собі: а нехай я поклонюсь добрим людям, та зберу невеличкий „Збірничок“, нехай собі ходить по білому світові, хай потіша православних! Еге так? Так я до вас з прошенієм: будьте ласкаві, пане Грицьку, пришліте який-небудь казень — люблящому і почитающому вас землякові Є. Гребінці. — P. S. Не можете ли достать чего малороссійскаго у Гулака-Артемовскаго?
Примітки. „Козирь-дівка“ — відома повість Квітки-Основ'яненка, яку, очевидно, Гребінка читав ще в рукопису. „Збірничок“ — це альманах „Ластівка“, що таки видав Гребінка р. 1841-го в Петербурзі.
