Сторінка:2. Основа (Лютий 1861).pdf/62

Ця сторінка ще не вичитана

ДРУГОЙ ЧЕЛОВѢКЪ.

изъ восломинаній былого.

(Посвячаєтся Николаю Ивановичу Костомарову.)


І.

1819-й годь бьшь хорошій, урожаї ньй годь вь напшеюь уѣздѣ, шо понию я, какь однигь богатьшй козакь вь селб Буртощб, по прозванію Очкурт, вьушодь за ворота свосге всєслаго зеленако двора, останавливаль низквми поклонами добрмхь людей, фхавшихь сь кошіжи, по просиль шхь зьіють за здоровье своего воворожденнаго. Узица буквально била загромождена возами съ чудеснійшимь житом», какоє только можно вообразить, такь что и самьіо суровьшо, работліціє хозяева, запустившів себб бороду до тбхь порт», пока не обсбютен против зимь.... (у наєь вь Буртвщ'з козаки перестають брить бороду послі косовищьі, п вьросшая у нихь на подбородків густая щетина маходится в тісної связи Сь осепними всходами, послі которьіхть опи опять начишають бряться н, на досугі, охотио пдуть вь кумовья п старость), такь з ті нехотя дозяєньі была останавливать свойхь водовь у двора осчастливасінаго пебосами козака Очкура п вьшкть изъ его рукъ чарку горілки. Вирочемт ото для нахоря такан благодать, что и самое цахмуропнов чело пронсиялось, п, ше смотри на горячую коповозную шору, вокругь хозяина зашумбла восолал бесѣда, точно ша євлткахь.

Находя, что стоять за воротами сь чаркою ц сулесю вь рукахь цѣлый день нельзя, козакъ Очкурь зазвалъ къ себѣ гостей