нецького водопроводу. Крім того, був прокладений водовід в 32 кілометри від потужного Карлівського водоймища. Величезні зміни, що сталися у водопостачанні міста, яскраво показують такі дані: в дореволюційний період протяжність водопроводної сіті дорівнювала трьом кілометрам, а споживання води на душу населения за добу становило 6 літрів. Тепер протяжність сіті становить 79 кілометрів, а споживання води на душу населення доведено до 50 літрів на добу. Згідно з проєктом, норма водоспоживання на одного жителя буде доведена до 150 літрів на добу. Якщо згадати, що ще в 1926 році норма водоспоживання не перевишувала 6—7 літрів на душу, а поливання вулиць здавалося фантазією, то стане особливо ясним, яких успіхів досягло м. Сталіно в галузі водопостачання.
Каналізація є особливо важливим з того, що зроблено в галузі комунального будівництва. В умовах м. Сталіно, колишнього селища Юзівки, особливо забрудненого, яке переживало щороку епідемічні захворювання, каналізація була основним радикальним заходом в усій системі боротьби з антисанітарією, епідеміями. Будівництво каналізації почалося з кінця 1932 року. На 1938 рік. м. Сталіно вже має 15,7 кілометра колекторів, 46 кілометрів міської сіті і близько 400 будинкових приєднань. Каналізація, згідно з проектом, будується за роздільною системою з очисткою фекальних вод на біологічній станції. Тепер закінчується будівництво найбільших очисних споруд.
Міський транспорт до революції складався всього з кількох візників. Інших засобів міського транспорту не було. Тільки з 1928 року стала експлуатуватись перша лінія трамваю, яка зв'язала місто з станцією Сталіно. Протягом наступних років, розширяючи будівництво свого трамвайного господарства, місто зв'язало окремі побутові райони між собою і з навколишніми робітничими селищами — Смолянка, Рутченково, Мушкетово, Путіловка та іншими. Вже тепер довжина трамвайних шляхів становить 78,5 кілометрів, трамвай налічує 115 вагонів, збудовано 2 трамвайні парки, перевезено в 1937 році близько 60 мільйонів пасажирів. За проектом, протяжність трамвайних шляхів буде доведено до 127 кілометрів.
Культурне і житлове будівництво. Культурно-побутове обслуговування населення набрало за останне десятиріччя величезного розмаху, в результаті чого місто стало не тільки адміністративно-промисловим, але й культурним центром Донбаса.
Дореволюційна Юзівка мала лише одне комерційне училище, одну гімназію, дві церковно-приходські школи, два кіно в погано пристосованих для цього приміщеннях, одну лазню, одну лікарню і дуже широку сіть шинків, різних притонів і брудних крамниць.
Все це оточувало жалюгідну подобу людських житлових приміщень, що мали назву кают, балаганів, казарм, землянок, халуп і т. п., розташованих під самою заводською трубою, або під відвалами
.jpg)
