|
Сла́ва тобі, любому́дре,
Че́ху — Славьяни́не,
Що не да́въ ти потону́ти
Въ німе́цькій пучи́ні
На́шій пра́вді! Твое́ мо́ре
Славья́нськее, но́ве,
Зато́го вже бу́де по́вне,
И попливе́ чо́венъ
Зъ широ́кими вітри́лами
И до́бримъ корми́ломъ, —
Попливе́ на во́льнимъ мо́рі,
На широ́кихъ фи́ляхъ!
Сла́ва жъ тобі, Шафа́рику,
Во віки и віки,
Що звівъ-еси́ въ одно́ мо́ре
Славья́нськиі ріки!
Привіта́й же въ своій сла́ві
И мою́ убо́гу
Ле́пту — ду́му нему́друю —
Про Че́ха свято́го,
Вели́кого му́ченика,
Про сла́вного Гу́са!
Прийми́, о́тче! а я ни́шкомъ
Бо́гу помолю́ся,
Щобъ усі Славья́не ста́ли
До́брими брата́ми,
И сина́ми со́нця пра́вди
И Еретика́ми
Оттаки́ми, якъ Конста́нський
Ерети́къ вели́кий!..
Миръ ми́рові подару́ють
И сла́ву во віки.
|
22 ноября 1845 ро́ку,
въ Перея́слові.
