тальними тапетами, осьвітлені високими бронзовими лямпами і про двох великих слуг, у коротеньких штанах, що дрімають у глубоких фотелях, приспані теплим духом кальоріфера. Вона марила про великі сальони прибрані старинними шовковими матеріями, про гарні меблї і ріжні дорогі прикраси, та про маленькі чепурненькі пахучі сальоники призначені на пополудневу гутірку в кружку близьких приятелїв, людей знаних і пошукуваних, котрих признаня й уваги бажають усї жінки.
Коли її чоловік сїдаючи обідати за стіл накритий несьвіжим обрусом відкривав накривку з вази з веселим окликом: ах, се смачний росіл! для мене нема лїпшої страви як се“… вона думала про виставні обіди з блискучою срібною заставою, про гарні тапети з старинними фіґурами та дивними птахами посеред казочного лїску; вона думала про вишукані страви подавані на чудовім начиню, про чемности говорені півголосом, а слухані з усмьішкою сфінкса і все те підчас їдженя рожевих пстругів, або обгризаня крильця рябчика.
Вона не мала анї строїв, анї дорогоцїнностей, нїчого, а любила тільки те одно, почувала себе сотвореною до сього. Вона так бажала подобатись, блистїти, щоб їй завидували, щоб її товариства шукали.
Вона мала богату подругу, товаришку шкільну з монастиря, і не хотїла відвідувати, так їй бувало тяжко, коли вернула від неї; вона плакала цїлими днями з жалю, гризоти й роспуки.
