знає? Може все, що нас окружає, все що бачимо не дивлячись на те, все чого дотикаємось, не знаючи чого дотикаємось, не беручи в руки, все що подибуєм не розріжняючи його, робить на нас, на наші орґани і через них — на наші гадки, навіть на наше серце, раптовні, несподївані і незрозумілі впливи.
Яка то глубока ся тайна Невидимого! Ми не можемо її міряти нашими нужденними чутями, нашими очима що не годні бачити анї занадто малого, анї занадто великого, анї заблизького анї за-далекого, анї мешканцїв якої планети анї мешканцїв краплї води… нашими ухами, що нас помиляють, тому що передають нам дрожанє повітря звуковими нотами. Вони, — то чарівницї, що роблять се чудо переміни руху в звук і сею перемінею дають початок музицї, що передає сьпівучо нїмі зворушеня природи… не зміряємо її нашим нюхом, слабшим нїж у пса… нашим смаком, що ледви зможе розпізнати вік вина!
Ах! як би ми мали иньші орґани, що сповняли-б для нас иньші чуда, кілько річей ми могли-б ще відкрити коло нас!
16 мая. — Я рішуче хорий! Так було менї добре останнього місяця, а тепер маю фебру, страшну фебру, або радше фебричне зденервованє, що мене мучить на душі і на тїлї. Маю безнастанно се страшне вражінє, що грозить менї якась небезпечність, страх перед якимсь скорим нещастєм, або близька смерть — безперечно се предчутє дотик незнаного злого, що розходить ся по нашім тїлї і крови.
18 мая. — Вертаю від лїкаря, бо не міг вже спати. Він пізнав, що у мене живчик скорий, око розширене, нерви подражнені, але не
