роскішно, але просто, була оббита тяжкою матерією, милою дуже для ока, що наче гласкала зір, а при тім була густа, так, що слова наче входили в неї і там зникали, завмирали.
Умираюча почала говорити знов:
— Ви перший чоловік, якому я хочу розказати свою страшну історію. Я буду старатись зібрати сили, щоб довести її до кінця. Треба, аби ви, кого я уважаю заразом чоловіком з серцем і чоловіком великого сьвіта, знали тут все, все, щоб мати щире бажанє помогти менї всїми своїми силами.
„Слухайте.
„Заким я вийшла замуж, я любила одного молодого чоловіка, котрого осьвідченє моя родина відкинула, тому що він не був досить богатий. Трохи пізнїйше я вийшла замуж за чоловіка дуже богатого, — вийшла за нього зі страху, з послуху, через незнанє, неувагу, як всї молоді дївчата.
„У мене родилась дитина, хлопчик. Мій чоловік по кількох лїтах умер.
„Той котрого я любила оженив ся був також. Коли я повдовіла, його взяв страшний біль, що він вже не вільний. Він приходив до мене, плакав і ридав, що менї серце пукало. Він став моїм другом. Я не повинна була, може, його приймати. Що-ж було менї робити? Я була сама, така сумна, така самітна, у такій розпуцї! І я його ще любила. Як то часом приходить ся страждати!
„Я мала лиш його на сьвітї: мої батьки також вже були померли. Він приходив часто і проводив коло мене цїлі вечери. Я не повинна була позволити йому так часто прихо-
