Потім вона подумала, що се небезпечно. Инша гадка прийшла їй в голову; вона наближилась до ліжка й спитала:
— Чи ви вже бачили чорта?
Мама Бонтан прошептала: Нї.
Отже доглядачка зачала їй розповідати істориї, щоб налякати слабу душу умираючої. На кілька мінут перед смертю, говорила вона, чорт показуєть ся усїм умираючим. В руках у нього мітла, на голові желїзний триногий горнець і він голосно викрикує. Коли умираючий його побачить, то вже кінець, вже не лишаєть ся тільки кілька хвиль. І вона вичислила тих всїх, кому з'являв ся чорт при нїй таки сего року: Жозефіну Льоазель, Евлялїю Ратє, Софію Паданьо, Серафіну Ґроспє.
Мама Бонтан, розрухана в кінци, настрашена, піднесла руки й пробувала обернути голову, аби поглянути в глубину кімнати. Нараз Рапета зникла в ногах лїжка. Вона взяла з шафи плахту, накрила ся нею, на голову взяла горнець, котрого три короткі й закривлені ніжки сторчали наче три роги, в праву руку взяла мітлу, а в лїву бляшене відро й підкинула ним раптовно, щоб воно спадаючи наробило стукоту. Ведро стукнувши об землю загуркотїло страшно. Доглядачка вилїзла на крісло, розгорнула фіранку, що висїла в ногах ліжка і ґестикулючи й викрикуючи острим голосом з під горшка, що закривав їй зовсїм лице, відгрожувалась мітлою, як чорт в шопцї, умираючій старій.
А ся без памяти перелякана, з непритомним поглядом, зробила надлюдське висиленє, щоб піднести ся й втїчи. Вона навіть підвела
