І умираюча стара, через норманську скупість потакнула йому оком і головою, завзиваючи сина, щоб збирав збіже, а її лишав саму одну вмирати.
Але лїкар обрушив ся і тупнувши ногою, сказав:
Ви скотина, чуєте, і я вам не дозволю сего зробити, чуєте! І коли вам конче нинї треба збирати збіже, то йдїть покличте Рапету, про мене, і скажіть їй стерегти вашої матери. А коли мене не послухаєте, то я й вас лишу самого, коли ви захоруєте і здохнете як пес, чуєте?
Селянин, великий, худощавий хлоп з повільними рухами, мучений нерішимостю, страхом перед лїкарем та запаленим скупством, вагав ся, числив, та муркотїв:
— Кілько бере Рапета за стороженє?
Лїкар крикнув:
Або я знаю? Се залежить від часу на як довго будете її потребувати. Угодїть ся з нею, до чорта! Але я жадаю, щоб вона була тут за годину, чуєте?
Хлоп рішив ся:
— Йду по неї, йду; не гнївайтесь, пане докторе.
І лїкар відійшов, накликуючи: Памятайте, памятайте, бережіть ся, бо я не жартую, коли розгнїваю ся!
Зіставши сам, селянин звернув ся до матери і сказав зрезиґнованим голосом.
— Йду закликати Рапету, бо сей чоловік сього хоче. Будьте спокійні, я зараз верну ся.
І вийшов також.
Рапета, стара прачка, сторожила усїх умираючих і мерцїв в своїй громадї і в око-
