в нас дві істоти, або що є якась дивна істота, незнана і невидима, що оживає в хвили, коли наша душа завмирає, і тїло невільничо слухає сеї другої, як би й нас, або навіть ще більше.
О! хто зрозуміє мою страшну нудьгу? Хто зрозумів зворушенє чоловіка, при здоровім розумі, сьвідомого і притомного, що з перестрахом дивить ся на склянну карафку побачивши, що зникло трохи води підчас, коли він спав! І я так лишив ся аж до раня, не сьміючи поглянути на своє ліжко.
6 липня. — Я божеволїю. Сеї ночи випито знов повну карафку; — або радше я її випив!
Але, чи се я? чи се я? Хто би се міг бути? Хто? О! мій Боже! Я божеволїю? Хто мене уратує?
10 липня. — Я зробив несподїваний досьвід.
Рішучо, я божевільний! А одначе — 6 липня лягаючи, я поставив на своїм столику вино, молоко, воду, хлїб і суницї.
Випито — я випив — всю воду і трохи молока. Не рухано анї вина, анї хлїба анї суниць.
7 липня я поновив ту саму пробу, і вона дала той сам результат.
8 липня я не поставив води і молока. Нерушено нїчого.
9 липня, вкінци, я поставив собі на столику тільки воду і молоко обвинувши фляшки кавалками білого мушлїну і пообвязувавши корки. Опісля натер губи, бороду і руки оловянною мінїєю, і лїг.
Мене опанував непоборимий сон, і скоро по нїм наступило страшне пробудженє. Я на-
