найдальший схід, треба було подвійно мати себе на осторожности. Зразу вдало ся комодорови[1] налякати тих, що покликували ся на взаємини з Портуґальцями, впевняючи, що могучість еспанського короля далеко більша, як портуґальського; дальше йому вдало ся перетягнути також князїв поодиноких островів цїлком на свою сторону. До тих належав султан острова Цебу, що дав себе охрестити і сподївав ся , що при помочи еспанської армади здобуде собі зверхність над сусїдними островами. Се йому сповнило ся по части, і багато малих „раджів“ піддало ся згаданому султанови. Не так стало ся на острові Матан, де жило войовницьке племя й не хотїло платити ніякої данини. Колиб Mаґелян був такий розумний і мав таку енерґію, як звичайно, то був би усунув і ту перепону. На нещастя однак він був того хибного переконання, що тубольцям треба дати правдиве понятє про великість еспанської сили, i та гордість не на часї спонукала його до того, що не приймив помочи князя Цебу. Виключно його власні люди мали присилувати упертий остров до послуху і так він казав перевезти себе з небагатьома вояками човнами на остров Матан; навіть кораблї мали так далеко стояти, що навіть огонь їх гармат не міг їм помагати. Шалена відвага страшно пімстила ся. На Еспанцїв, що вийшли на остров, напали тубольцї зі значно більшою силою, і їх вожд упав від ран.
Так згинув той відважний чоловік, котрий що до широти погляду, обширного знання і не похитної сьмілости стояв найвисше з усїх конкістадорів; він також не має чого бояти ся, колиб ми їх усїх порівнували що до моралї. Його тїла не можна було видістати від неприятеля, навіть дорогою переговорів і з тяжким серцем мусїли
- ↑ Еспанське слово: командант кораблїв.
