Сторінка:Ґінтер З. Часи ґеографічних відкрить. 1906.pdf/88

Веспуцій (Americus Vespuccius) як відкривець доси незнаного сьвіта ― доказ, що також дуже осьвічені особи не мали найменшого понятя про дїйсний стан річи. Латинське письмо Веспуччія „Quattuor navigationes“ було спільним майном усїх тих, що цїкавили ся індийськими відкритями. До них належав теж Мартин Вальдземілєр (Waldseemüller) або Гілякомиль (Hylacomylus) директор школи в місточку Сен Діє, що тодї було ще досить нїмецьке, хоч уже належало до льотаринського князївства; він уродив ся коло 1480 р., і був сильним ґеоґрафом, що разом із Людом (Lud) і Рінґманом був дуже дїяльний при видаванню і коректї збірки мап, доданої до „Ґеоґрафії“ Птолємея, яку аж у сїмдесятих роках 15 ст. витягнув з забутя Микола Ґерман (Germanus). Він оголосив 1507 р. малий підручник до космоґрафії і вказав в її 9 роздїлї на відкритє того Амеріґа; отже на його думку булоб цїлком справедливе назвати ту четверту часть сьвіта „Америкою“, себто краєм Амеріґа. Те заключеннє може дивувати, бо певне те, що Вандземілєр знав також про подвиги Колюмба; як небудь воно єсть, то кождим разом його заохота впала на дуже врожайну землю, і незадовго дійшла до повного признання. По новійшим доказам Ельтера і Оборгумера причинив ся до того головно гуманїст Гляреан, (Льоріті з кантона Ґлярус), авторітет як ґеоґрафічний письменник; опираючи ся на Гілякомілю, положив на мапі сьвіта, яку зладив уже 1510 р., напись „Terra America“. Через Вадіяна, Шенера, Стобнїчу (Stobnicza) і Петра Апіяна, бо ті автори уживали назви „Америка“ на всїх книжках і мапах, також і ґльобах, здобула та назва на просторі від північно-західного проливу аж до полудневого кінця Огневого краю право горожанства, а той, котрому та честь мала дїйсно припасти, мусїв задоволити ся трьома краями, які мають назву „Ко-