ним королївською парою з трьома кораблями як „adelantado“ (заст. намісника). Він прийшов у сам час, бо між Еспанцями настали усякого рода непорозуміння, й адмірал уважав конечним відсьвіженнє своєї втраченої поваги. Передав братови управу острова, а сам зачав 10 марта 1496 р. подорож домів; 11 червня закинули перед Кадіксом якор два кораблї, що привезли його самого, його дружину, а крім того ще 30 Індіян.
Принятє на королївськім дворі було також тим разом величаве, але бистрійше око могло вже тепер добре познати, що правительственні круги завели ся потрохи в надїях на користи, які мали йти з відкритя простої дороги морем до східної Азії. До найвисшої цїли, до получення Европи з золотоносними і корінними краями Азії, через се властиво не зближили ся. До того внїшна і внутрішня полїтика сполучених королївств була власне тодї так сильно занята европейськими справами, що зацїкавленнє Новим Сьвітом значно ослабло. Бажанню адмірала, щоб знов як найскорше допроваджувати нові сили до його індийських осад, вчинено волю лиш із дуже великим трудом і аж 30 мая 1498 р. зміг він виплисти з устя Ґуадальківіра, тим разом лише з шістьома кораблями. Покинувши Мадеіру дістав ся до Канарийських островів, звідки вислав половину своїх кораблїв просто до Гіспанїолї; сам із рештою кораблїв поплив іще дальше на полудне, як перше, так що конечно мусїв загнати ся на полудневе американське побереже. Дїйсно розмірно скоро побачив остров Трінідад, найбільший з малих Антилїв та положений найдальше на полудне, а трохи пізнїйше був на дельтї Орінока. Великанські маси води, які пливуть тою великою рікою в море, імпонували Колюмбови, що шукав усе лиш надприродних чудес, так, що він зробив ревізію усїх своїх поглядів на головне правило математичної
