та сього не можна йому дуже брати за зле з огляду на те, що се була для нього новість; правда, місця у Скілякса й Авієна показують, що вони не були в старинї цїлком незнані, але в тих творах, з яких набирав Колюмб свого знання, не було можна нічого про них знайти. Численні признаки суші що раз то заводили в надїях і вже зачалася на малій фльотї розпука, коли 12 жовтня настав рішучий зворот.
Що остров Ґуанаганi, який насамперед показав ся очам моряків, належить до громади Багамських островів, се не улягає сумнївови; але котрий се був остров у численній громадї, тубильцями називаний тим іменем, а котрий відкривець охрестив Сан Сальвадором, не порішено. З новійших письменників, що дали до сього причинки, назвемо тут особливо тих: Бехера, Фарнгаґена (Varnhagen), Пічмана (Pietschmann), й Руґе. Острови Ґранд Турк-Іслянд, Савану, Mapiґвану і Кат Іслянд ідентіфіковано на перемiну з Ґуанаганi, але найбільше причин можливости мають за собою тзв. Ватлїнґські острови. Строгого доказу на сей здогад, про се мусимо згодити ся з Руґе, не можна буде нїколи подати, а тим менше на противну гадку.
Островець був заселений привітними, довірчивими людьми, яких Колюмб наслїдком хибного понятя, що доплив до Азії, назвав „Індіос“, аз сього удержала ся до нинї безосновна назва „Індіян“ для первісного населеня Америки і их назва „Західної Індії“ для середноамериканськ островів. Коли зачали дальшу їзду, то відкрили більше малих островів, а 28 жовтня доїхали до Куби, на гадку Колюмба до горячо ожиданого Ціпaнґу. Яке сильне було те його переконаннє, (воно було причиною цілої їзди) виходить із того, що на доказ на те ужив слова „Каніба“ , якими Багамійцї означували своїх найнебезпечнїйших
