Сторінка:Ґінтер З. Часи ґеографічних відкрить. 1906.pdf/70

ходї, але там він не вдоволяв ся. Студіював радше пильно приступну для нього лїтературу, і старав ся з неї виробити собі образ земської поверхні. В Коломбовій біблїотецї (Bibliotheca Columbina) виданій Арболї-Фаравдом (Arboli Faraudo) вичислені книжки, на яких є власноручні записки відкривця і його брата Бартольомея; а то: Марка Польо „De соnѕuеtudinibus et condicionibus orientalium regionum“; Петра Мученика Д'Анґіера „De orbe novo decades“; Енеа Сільвіо (папи Пія II) „Historia rerum ubique gestarum“; Д'Еллї (D'Ailly) „Imago Mundi“. З того виключається природно Петра Мученика, бо його книжка написана вже на основі подорожий Колюмба; автор стояв із ним у дуже близьких зносинах, але показав ся по найновійшому дослїду Бернайра (Bernays) не дуже характерним приятелем. Властиву основу біблїотеки сього чоловіка, що з книжника вийшов на відкривця, творив „Образ сьвіта“ кардинала Д'Еллі (Alliacus), компіляція цїлком без самостійного наукового значіння, однак придатна цїлком на се, щоб подати читачеви цїлість тодїшнього космоґрафічного знання. З того жерела набрав Колюмб переконання, що земська куля доволї мала, та що між західним берегом Европи й островами Цінанґу перед східним берегом Азії ― тут пізнати вплив читання Марва Польо — цїлком не така велика віддаль. Одно місце в апокріфі „Езра“, що лиш сема часть землї закрита водою, радо принято за достаточнe пoтвердженнє. Се було великим щастєм, що Колюмб так мало цїнив дїйсні відносини, та що всї його авторітети зложили ся на поповненнє благородної похибки; колиб він був знав, як справдї далеко з Европи до Азії, то булаб певно відійшла йому охота переправляти ся через таку пропасть. Отже так він порушав ся консеквентно в блуднім колесї ідей, а одна припадкова обста-