пункту і хто зна чи не можна булоб осягнути ще більших результатів, колиб начальне становище Альбукерке було трівало довше. Консервативна полїтика лїссабонського двору зажадала відкликання його власне в тій хвилї, коли стояв на вершку своєї слави, але він не міг послухати відклику, бо 16 грудня 1515 р. заскочила його смерть, його кости зложені в одній каплицї, яку сам збудував перед брамами міста Ґоа.
Від сього часу не трудно вгадати упадок. Слїдували один по однім ґенеральні капітани: Льопо Соарес, Секеіра, якого знаємо з того, що знайшов дорогу до Малякки, Дуарте де Менецес. Сього останнього іменував уже король Йоано III, бо Маноель помер 13 сїчня 1521 р. Відносини в Індії були дуже невідрадні, а передовсїм скаржено ся на неморальність захожих Европейцїв, вступ до сього, чого ми нинї ще мусимо бути сьвідками. Новий монарх порішив для того вислати в третє Васка да Ґама з диктаторською властю за океан, а старий лев, коли станув у вереснї 1524 р. в Ґоа, зараз взяв ся до вимітання краю зелїзною мітлою. Віцекороль карав за публичну неморальність, хабарство та перекупства з невмолимою строгістю, і може були би настали знов лїпші часи, колиб уже спорохнавіле, старече тїло, не було відмовило услуг огненному духови. Васко Да Ґама помер уже 26 грудня 1524 р.; його тїло зложено з разу в Кочінї, опісля-ж перенесено до родинного гробу в Відіґеірі (Vidigueira). Він зіставив шістьох синів, з тих пять служило свому краєви на індийській землї.
Як дальших намісників назвемо сих: Енрике Де Менецес (Menezes), Перо Маскаренгас (Pero Mascarenhaѕ), що дав назву ґрупі Маскаренів, Нуно Да Кунга (Nuno Da Cunha), Ґарсія Да Норонга (Garcia De Noronha). Остатний, змучений старець, бачив, що власть цїлком висуваєть ся йому з рук,
