Сторінка:Ґінтер З. Часи ґеографічних відкрить. 1906.pdf/62

Перший його напад був звернений на багате та могутнє Ґоа. Капітан Маґалгаен виступив на воєнній радї проти сього проєкту, і за се одержав у справозданню ґенерального капітана таку злу цензуру, що через те пізнїще покинув службу в Портуґалїї. Альбукерке поставив на своїм і здобув 25 падолиста 1510 р. штурмом серед страшної різнї місто, яке опісля стало ся осередком портуґальської сили в Гіндостанї. Зараз потім острий зір вожда взяв на цїль іще важнїйшу Малякку; те місце, що нинї не має жадного значіння, було з початком 16 ст. торговельною митрополїєю першого ряду, а можна її порівняти з нинїшним Сінґапоре. Діоґо Льопес Де Секеіри (De Sequeira) навязав був уже 1508 р. з Суматрою та з півостровом напроти Суматри торговельні зносини, а передовсїм заключив приязнь із Китайцями, що тодї так як і тепер жили там у великім числї. Легко знайдено причину до напасти на маляйського султана, та хоч місто було сильно заселене і мало, як говорено, багато тисячів канон на свою оборону, здобув його Альбукерке по кількодневній завзятій уличній боротьбі з початком липня 1510 р. Китайцї, Бірмани та Сіямцї перейшли явно на сторону христіян аж тодї, коли упало жорстоке панованнє Маляйцїв. Дуарте Фернандес пішов на двір сіямського короля, і вернув звідтам із багатими дарами; дальші посольства заключили торговельні договори з Сіямом і Пеґу. Аж у сїчни 1512 р. був Альбукерке знов у передній Індії, усмирив бунт, що вибух був у Ґоа, і присилував теж саморіна, котрий так довго противив ся, що позволив на будову твердинї коло Калїкути. Він почував себе тепер на силї вилляти свою ненависть на місто Ормус, якого доси ще не поконано, і воно капітулювало 25 марта 1515 р. і тим способом перейшло в його руки. Розвій могутности Портуґалїї в Азії дійшов тепер до свого найвисшого