станула була нога жадного Европейця; те місце названо сим днем (dies natalis domini; порт Наталь-Дурбан). Звідси плили постійно при вітрилах, та аж 11 сїчня 1499 р. мали знов нагоду заняти край у знаменитім портовім заливі Льоуренсо Маркеза, Деляґоа (Delagoabay). На березї показали ся Неґри, з якими міг порозуміти ся перекладчик а те було неможливе супроти жовтої раси. Коли 22 сїчня доплили до Замбезі, спостерегли зараз, що дійшли до кінцїв арабської культури, і то страшно втїшило обсаду; однак, на жаль, тепер в'їхали в нездорову тропічну околицю, і звідси зачали докучати чужинцям фебра та шкорбут. Попри Софаля, доки доплив був Ковіляно, переїхали, не звертаючи на се уваги, а перша стріча з Арабами на східно-африканськім березї наступила в Мозамбіку. Зразу принято Портуґальцїв прихильно, але незадовго зачали ся непорозуміння і боротьби, які однак, розумієть ся, скоро покінчили ся „бомбардами“ (корабельними арматами). Трохи лїпше пішло в Момбасї (Mombassa), де бодай не прийшло було до проливу крови, і в Мелїнде (Melinde), де гостї з'явили ся в портї 14 цьвітня, та де їх щиро принято. Ґамі додано арабських керманичів, що його мали провести через Індійський Океан; ті люди уміли обходити ся з астрономічними приладами, і се дуже впало Европейцям в очи, але ми знаємо з давнїйшого, що на тих морях витворила ся була цїлком самостійна навтична штука.
20 мая приїхала фльота до індійського побережа близько міста Калїкут. „Самудрін“ або „Саморін“ того прибережного краю був мотутним князем, браманської віри, а каста його жовнїрів, Наіри, зачисляла ся до найхоробрійших Індів. Магомеданцї і Несторіяни ― т. зв. „Томові христіяни“ ― жили в суміш з Індами. Хоч адмірала допущено незадовго до авдієнції у князя,
