мав сего молодого чоловіка на увазї і призначив його на провідника фльоти, яку був уже наважив ся післати до Індії. Маноель узяв також і те в спадку, і не мав чого жалувати, бо вибранець належав до спокійних на око, а при тім перенятих внутрішним огнем характерів, а з такими людьми, доконує ся найбільших чинів, як сего навчив досьвід.
Чотири кораблї приготовлено до морської подорожі, з тих один мав йти лиш із провіянтами; він був призначений на спаленнє, колаб обставини того вимагали. Се й стало ся пізнїйше, коли оплинено Кап, у заливі Мосель (Mosselbay). Під Васком мали провід його брат Паульо да Ґама і Ніколяо Кольго (Coelho). Корабельна обсада складала ся майже з 150 випробуваних людий; були там перекладчики для арабської мови і для говору Неґрів Банту. Виїхали 8 червня 1497 р. по урочистім богослуженню з Растеллю, західного передмістя Лїссабону, а дальша їзда була щаслива. Хоч кораблї на якийсь час були трохи розлучили ся, то коло Зеленого рога знайшла ся ескадра знов разом, а коли 3 серпня виплили знов на море, описали дуже великий лук на захід, щоб оминути прикрі струї при долїшноґвінейськім березї. 4 падолиста доплив Ґама до берега Африки в заливі св. Олени, і там прийшло до малої боротьби з Готентотами. Через кілька днїв держали сильні східні вітри фльоту перед Капом, але 22 падолиста оплинено її. В заливі Мосель уставлено незадовго стовп (padrão) побіч величезного деревляного хреста; попри останнїй такий стовпець, уставлений ще Діясом, плили Портуґальцї 16 грудня. Струя Аґульгас занесла була вправдї кораблї ще раз далеко в зад, на захід, але сильний південно-західний вітер позволив переплисти течію; першого дня Різдвяних сьвят вийшли на беріг на тім місцї, де доси не
